Итоги конкурса “Мое хобби” для учеников нашей школы. Поздравляем победителя!

“Мене звуть Ядвіга-Яна Гломбінська. Скільки себе пам`ятаю, завжди тримала у руках олівець або пензлик. Деякі мої наскельні малюнки до цієї пори живуть на стінах нашого будинку.

Моє хобі – це малювання. Я малюю 24/7. Чому, запитаєте. Можливо, все через сімейні легенди. Моя бабуся Ванда з самого дитинства переповідала нам історії роду Гломбінських, основоположником якого став найвідоміший польський художник Ян Матейко. Скільки історій про його прекрасні полотна, про його життя бабуся нам розповіла! Ось тоді я і поринула у прекрасний світ мистецтва. А, можливо, нам із братом передався його талант. Час покаже. Але для того, щоб розвивати свій хист, потрібні зусилля та терпіння. Тому у сім років я пішла у художню школу, де зараз навчаюся вже у четвертому класі.

Мені подобається малювати, малювання – це моє життя. Також я веду свій блог у tiktok, куди знімаю відео, як я малюю (щодня).

Мрію, в дорослому житті продовжити розвиватись у цьому напрямку.”

Победитель конкурса только один, но мы также хотим отметить две другие замечательные работы наших учеников Яна Гломбинского (7 класс) и Максима Бобко (7 класс). Наша судья конкурса Захарченко Елена говорит: “Эссе Яна Гломбинского смешное и веселое, а Максим Бобко написал работу продуманно и подошел к этому вопросу серьёзно 🙂”.

“Я і мій художній критик

Привіт! Мене звати Ян Гломбінський. Ім`я своє я отримав на честь мого видатного предка Яна Матейка. Він був видатним польським художником. І перше, що я пам`ятаю з дитинства – це прогулянку по вулиці Яна Матейка у Львові. Моя бабуся Ванда дуже багато розповідала мені про мого предка. І тому скільки себе пам`ятаю, я мріяв навчитись малювати. Ще коли мені не виповнилось і двох років, я попросив у Святого Миколая фарби у тюбиках, які я успішно вималював на стіни. Далі було багато зіпсованого паперу і години «творчості». В вісім років я пішов навчатися до художньої школи. Зараз я навчаюся у четвертому класі. За майже чотири роки навчання я намалював сотні робіт. Вони не завжди мені подобаються. Але я продовжую навчатися. Я вивчаю нові техніки, читаю багато різної літератури про художників і їхні стилі малювання. Ще у мене є найголовніший критик моєї творчості – це моя наймолодша сестра Емілія, якій лише вісім місяців. Але це не заважає їй захоплюватись моїми картинами. Художнім критиком вона стала в чотири місяці, коли вперше побачила мою роботу «Матір Такса» і почала агукати до неї. Я дуже ціную думку Емілюсі;) і зроблю усе можливе, щоб мої картини і надалі були для неї найкращими.”